Закарпатські церкви

Закарпатський тип дерев’яного будівництва сформувався на загальноукраїнській основі під впливом готики, ренесансу, бароко у поєднанні з місцевими стилістичними та природними чинниками. Впливи здебільшого позначились на появі вежі-дзвіниці над західним зрубом, у стильовому рішенні веж, галерей-аркад, у накритті триверхих тридільних церков спадистими верхами, у перекритті нави півциліндричними склепіннями.

На Закарпатті перетнулось кілька мистецьких шкіл, що призвело до появи та виокремлення основних чотирьох груп та підгруп: дво-тризрубні, тридільні, прямокутні у плані, де середній зруб (нава, бабинець) більший за своїм розміром від інших. Над західним зрубом – бабинцем – височіє вежа дзвіниці. Ганки, аркади і галереї розташовані на різьблених стовпчиках опасання, а ступінчасті дахи – над основними об’ємами: низький – над вівтарем (святилищем), вищий – над навою і бабинцем. На Закарапатті збереглись найдавніші дерев’яні церкви України – церква Св. Миколая с. Середнє Водяне (1426р.), церква Св. Миколая в Колодному (1470 р.), в яких уціліли характерні риси оборонних веж 12-13 ст. та настінні розписи. Найбільше збереглось церков 17 століття.