Рослинність Українських Карпат
Рослинність Українських Карпат харктеризується висотною поясністю, яка, однак, відмінна на північно-східних та південно-західних макросхилах гір. Так, із закарпатської сторони, нижній лісовий пояс становлять дубові ліси, вище їх перекривають букові, ще вище смерекові, які, на найвищих хребтах, змінюються субальпійським криволіссям, а відтак й альпійськими луками. На противагу їм, із прикарпатської сторони гір нижній пояс становлять бучини та яличники, вище смеречини, які змінюються криволіссям та альпійськими луками. Відмінність також полягає у амплітуді висот, в яких розміщені рослнні пояси - на південно-західних макросхилах вони зміщені вгору, а на північно-східних - вниз.
Рослинність на південно-західних макросхилах:
Для терас Тиси, Боржави і Латориці типовими є дубово-ясеневі заплавні ліси (Querceto roboris-Fraxinetum). На ці ліси впливає рівень ґрунтових вод. А ось південні схили Чорної гори і Юлівських гір вкриті дубовими лісами із участю південноєвропейських видів дуба. Дубовіта дубово-грабові ліси поширені також у горбогір’ях.
У діапазоні висот 350-1450 метрів над рівнем моря поширені букові ліси. На буроземах формуються чисті бучини (Fagetum sylvaticae). У трав’яному покриві поширені анемона дібровна (Anemone nemorosa), папороті безщитник жіночий (Athyrium filixfemina) та щитник австрійський (D. austriaca), квасениця (Oxalis acetosella) і ожина шорстка (Rubus hirtus). Чисті бучини характеризуються високою зімкнутістю; запас деревини - від 400 до 650 м³/га. Поряд із ними є багато перехідних варіантів до мішаних лісів. У теплих нижніх поясах через знижену конкурентоздатність бука домішкою виступає дуб скельний. (Querceto petraeae-Fagetum). В межах власне букового поясу на відкритих вапнякових масивах або відслоненнях, залежно від частки дрібнозернистого ґрунту, до нього залучається тис і липа.
Прохолодні верхні пояси сприяють формуванню деревостанів бука, змішаних із ялицею і смерекою. Вони ще багатіші, ніж чисті бучини. Запас подекуди досягається до 1200 м³/га. Ці типи лісу також відзначаються високою стійкістю проти вітровалів і сніголамів.
Природні смерекові ліси (Piceeta abietis) зростають у висотному поясі 1200-1650 метрів над рівнем моря, де лісова підстилка переважно складається із шарів недозрілого гумусу. Особливо добре сформувались такі лісостани в умовах Мармароського кристалічного масиву і Чорногірського хребта. Тут смерека утворює чисті лісостани на великих площах.
Ялицево-смерекові ліси (Abieto-Piceetum) сформувались на дуже кислих, бідних, але з високою часткою дрібнозему, здебільшого на перезволожених ґрунтах у гірському ялицево-буковому поясі. За таких умов місцезростання бук не є конкурентноздатним.
Подекуди на межі лісу ростуть сосна кедрова (Pinus cembra) і модрина (Larix decidua). В резерваті Кедрин та на схилах гори Попадя під охороною знаходяться реліктові кедрово-смерекові та модриново-кедрово-смерекові лісостани.
Для субальпійської зони Карпат характерні зарості Сосни гірської (Pinus mugo), вільхи зеленої (Alnus viridis) та ялівецю сибірського (Juniperus sibirica) по всій площі утворюють майже цілком чисті зарослі із підліском, який змінюється в залежності від властивостей субстрату, експозиції або інших факторів місцезростання.
Рослинність на північно-східних макросхилах:
Розподіл рослинності на північно-східних макросхилах Українських Карпат представлений шістьмома поясами: 1) ялицево-букових з домішкою смереки лісів з підпоясами ялицево-букових з домішкою граба звичайного лісів та приполонинних яворово-букових лісів; 2) буково-ялицевих з домішкою смереки лісів; 3) буково-ялицево-смерекових лісів; 4) ялицево-смерекових лісів; 5) чистих смерекових лісів; 6) смерекових з домішкою сосни кедрової європейської; 7) субальпійський гірськососновий; 8) альпійський.
