Геологічна будова Українських Карпат

Головну роль у геологічній будові Українських Карпат відіграють осадкові флішові товщі крейдового та палеогенового віку, утворені глинистими сланцями, мергелями, пісковиками. Більш давні породи складають Рахівський кристалічний масив. Тут поширені протерозойські гнейси і сланці, палеозойські вапняки, філіти і кварцити, тріасові та юрські конгломерати, доломіти, яшма.

Передкарпатський прогин і Закарпатська западина виповнені піщано-глинистими та соленосними неогеновими породами. Вулканічний хребет складений андезитами, андезито-базальтами, трахітами, туфами міоценового віку. З антропогенових відкладів поширені алювіальні, алювіально-озерні, льодовикові, водно-льодовикові, елювіальні, делювіальні, пролювіальні, вулканічні.

Виникнення

Карпати сформувались завдяки процесам альпійського горотворення, які активно протікали наприкінці неогену - на початку антропогену. Становлення гірського рельєфу тривало протягом пізньоолігоценового- ранньоміоценового часу, до якого приурочують головну фазу складкоутворення, підняття флішових Карпат, зародження Передкарпатського прогину і Закарпатської западини.

Сучасних геоморфологічних рис Українські Карпати набули внаслідок неотектонічних рухів та денудаційних процесів, якими створені поверхні вирівнювання, річкові долини, льодовикові, ерозійні, карстові форми рельєфу. У рельєфі Українських Карпат більшість дослідників виділяє чотири поверхні вирівнювання: полонинську пізньоміоценову-ранньоміоценову (1700-2000м), бескидську тортонську (800-1400 м), покутську сарматську (450-730 м), лоївську пліоценову (375-400 м).

Вертикальна морфоструктурна зональність виявляється в наявності реліктів пенеплену у верхньому гірському ярусі, пологих денудованих схилів у середньому, добре видимих терасових рівнів у нижньому. У плейстоцені найвищі гірські масиви (Рахівські гори, Чорногора, Полонинський хребет) зазнавали зледеніння. Тут збереглися реліктові гляціальні форми: кари, цирки, озерні улоговини, моренні вали, конуси виносу.

Акумулятивна і руйнівна діяльність льодовиків позначилася не тільки на високогір’ї, але й на прилеглій території. Зі зледенінням пов’язані перигляціальні утворення у вигляді кам’яних розсипів на схилах. Масиви з кам’яними розсипами займають найбільші площі у Скибових Горганах, зокрема в їх найбільш підвищеній частині, яка приурочена до морфоструктур Сколівської, Парашки і Зелем’янки. Є також досить обширні масиви кам’яних розсипів у Привододільних (Внутрішніх) Горганах. Зустрічаються масиви кам’яних розсипів у масивах Чорногори, Свидівця і Мармароському.

Схили гір і річкові долини перекривають делювіальні відклади. В околицях Ужгорода поблизу села Дравці залишилися до наших днів лесові нашарування. Місцями подібні нашарування трапляються і на Прикарпатті.

Значну роль у геоморфологічній будові Українських Карпат відіграють сучасні й давні річкові долини. Давні долини мають значну ширину і поздовжнє простягання. У сучасних долинах виділяють 7-8 цокольних терас, які піднімаються на 200-220 м над урізом води в річках.Серед сучасних геоморфологічних процесів важлива роль належить рухам земної кори (переважають підняття), землетрусам, ерозії і зсувам.

У сучасний період у результаті різних геологічних сил та вивітрювання продовжується згладження гірських хребтів, переміщення уламкового матеріалу, поглиблення гірських долин і формування конусів виносу під впливом дії гірських річок.