Буковинські церкви

Буковинський тип церкви був створений на основі світогляду, естетики та побутово-соціальних ідеалів на Буковині. Головною рисою буковинської школи народного храмового будівництва є те, що загальний силует церкви уподібнюється до селянської хати, через це ці церкви називають ще «хатнього типу». В плані вони тридільні, із зовнішнім, загальним для всіх зрубів перекриттям, яке чотирисхиле, високе, крите гонтом. Відсутнє окреме піддашшя, його заміняє виносний дах, який опирається на сохи простого хатнього типу; внутрішнє перекриття окреме для кожного зрубу і не відповідає екстер’єру; вхід переважно з півдня.

Науковці встановили, що основою прототипу церкви буковинського типу є візантійсько-базилікальний тип церкви, який трансформувався у дерев’яне будівництво. У ньому збереглись традиції давнього слов’янського будівництва на основі кліті, на яку нашарувався базилікальний тип церкви. Яскравий приклад – церква в Новій Мамаївці 1773 р., ц. Св. Дмитра с. Луковиця 1757 р., ц. Св. Миколая с. Поляна 1618 р., ц. Св. Миколи м. Берегомет 1786 р., ц. Св. Миколи м. Чернівці 1607 р. Примітною своєрідністю буковинських храмів є збільшена пропорція покрівлі, яка згодом вдвоє перевищує висоту зрубу (стін).