Гуцульські церкви

На Гуцульщині, яка була заселена найпізніше, церковний стиль сформувався під виразним впливом візантійської мурованої архітектури. Дерев’яні гуцульські церкви побудовані у формі рівнораменного хреста, причім середня частина будувалась найбільшою й найважливішою, а чотири інші – нижчі і дещо менші. Спільні стильові ознаки хрещатих церков, які будувались на Гуцульщині, визначили гуцульську школу та тип сакральної архітектури.

Найбільш характерні риси гуцульського типу церков: хрещатий план; наявність одного, а інколи і до п’яти верхів, причому центральний верх завжди вищий від бань над гранями рамен; наявність восьмигранного барабана, який покритий наметом; зруби на кожному рамені хреста, перекриті коробовим склепінням під двосхилими дахами, з більшим чи меншим причілком; широке піддашшя, що оперізує всю церкву. Як зразок такого типу церков можна назвати: церкву Св. Івана Милостивого, с. Ямна (кін. 18 ст.), церкву Успення Пресвятої Богородиці, м. Яремче (1911 р.), церкву Різдва Пресвятої Богородиці, с. Ворохта (1615 р.), церву Успення Пресвятої Богородиці, с. Яблуниця (1895 р.), церкву Пресвятої Трійці та Св. мчц. Параскеви П’ятниці, с. Микуличин (1868р.) та ін.