Лишайники Українських Карпат

Перші відомості про лишайники карпатського регіону зустрічаються в працях Ф. Гажлінського кінця ХІХ ст., а з 20-х рр. минулого століття, повідомлення, щодо лишайників Карпат є у працях угорського ліхенолога О. Сатали (Szatala), німецького ліхенолога Й. Грубого (Hruby), чеських дослідників А. Гіліцера, Й. Сузи (Suza), М. Сервіта (Servit), І. Надворніка (Nadvornik) та А. Везди (Vezda), польського ліхенолога Й. Бістрека (Bystrek). Українські ліхенологи почали вивчати Українські Карпати з 30-х рр. XX століття. Ґрунтовний аналіз ліхенобіоти Українських Карпат зробила М. Макаревич. Відомості про лишайники зустрічаються також у працях інших ліхенологів Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України – А. Окснера, С. Кондратюка, О. Ромс, І. Навроцької, Г. Брунь, С. Зеленка, Н. Безніс.

Ліхенобіота нараховує 392 види, що належать до 120 родів 45 родин 8 порядків і групи Lichenes imperfecti. З них 6 видів занесених до Червоної книги України, 12 рідкісних видів, 9 видів, що рекомендовані до включення в Червону книгу України, 4 реліктові види.

Лишайники полонин представлені групою місцезростань на альпійських та субальпійських лук. Ці місцезростання характеризуються відслоненнями пісковиків. Найчастішими місцезростаннями для лишайників є нітрофільні горизонтальні поверхні пісковиків (27 видів), рідше – слабко нітрофільні нахилені та вертикальні поверхні пісковиків(13 видів), кальвіції (3 види) та подушки мохоподібних на прошарках грунту між брилами пісковиків (8 видів).

Лишайники листяних лісів найбільше відмічені у буково-грабових лісах (Fageto-Carpinetum), де їх відомо 98 видів, найменша – в буково-ясеневих (Fageto-Fraxineum excelsioris) - 27 видів. Найтиповішими місцезростаннями лишайників в листяних лісах є тріщинувата кора старих бучин (максимальна кількість – 40 видів на одному форофіті) та кора дубів (32 види), вертикальні поверхні вапнякових відслонень (36 видів).

Найрідкіснішими місцезростаннями є горизонтальні поверхні вапнякових відслонень (20 видів).

Провідні позиції у ліхенобіоті Українських Карпат займають монтанні, а у листяному лісовому поясі - неморальні види. На західних макросхилах поширені нетипові для гір групи: середземноморських та ксеромеридіональних видів.